Какой канал ведет tiana m в телеграме
Перейти к содержимому

Какой канал ведет tiana m в телеграме

  • автор:

10 Telegram-каналов о политике, которым можно доверять

Согласно расследованиям, околокремлевские структуры контролируют большинство крупнейших Telegram-каналов о политике. Но где можно найти непредвзятую информацию? Подборка DW.

https://p.dw.com/p/3E2f5

Большинство крупнейших Telegram-каналов о политике контролируются либо напрямую из администрации президента России, либо околокремлевскими структурами — таковы результаты расследования издания «Проект»

, опубликованного в конце 2018 года. Лояльность анонимных каналов или контроль над ними стали результатом большой работы и масштабных денежных вливаний, уверены авторы статьи, речь может идти о сотнях миллионов рублей. Цель — попытаться контролировать настроения в интернете, дискредитировать оппозицию и отработать провластную повестку.

Кого же тогда стоит читать в Telegram, чтобы получать непредвзятую информацию и аналитику о политике? DW публикует подборку каналов, у которых, возможно, нет сотен тысяч подписчиков, но которым, на наш взгляд, можно доверять. Это доверие во многом основано на публичности: почти все эти каналы не являются анонимными. По мнению некоторых из этих авторов, мода на анонимные каналы проходит, поскольку выяснилось, что «эксклюзивы» этих каналов зачастую оказываются придуманы или даже украдены. Каким же каналам можно доверять?

Он хорошо известен аудитории «Эха Москвы», но при этом его практически нет в соцсетях. Для Telegram ведущий Антон Орехъ сделал исключение, чем обрадовал аудиторию мессенджера: Орехъ доступно и смешно рассказывает о происходящем в стране.

Как отличить независимый канал от прокремлевского? Вот как отвечает на это Антон в интервью DW: «Есть каналы, где «Кремль с человеческим лицом» — это повод насторожиться. А есть каналы, где идут вот эти все тёрки про то, какая башня какую переборола, какой чиновник в АП (администрации президента. — Ред.) за какого губернатора топит, какой олигарх какого подвинул и так далее. Это их игрушки, грызня в верхах за доступ к телу, к корму и месту в ложе».

Коллега Ореха и обозреватель DW Александр Плющев не нуждается в особых представлениях. В Telegram его канал — что-то вроде мерила здравого смысла и для провластных, и для оппозиционных политиков. «Телегу», как ее ласково называет Плющев, он любит за отсутствие «малопонятных алгоритмов» выдачи постов, которые есть в Facebook или Twitter, и комментариев, при помощи которых в других соцсетях «устраивают холивары».

Почему не стоит полностью доверять анонимным каналам, которые так полюбились аудитории Telegram на заре его становления, Плющев отвечает так: «Именной канал рискует репутацией, анонимный — ничем. Анонимность — хороший инструмент не только для работы в чьих-то интересах, но и для того, чтобы не париться насчет того, у кого брать деньги, какую рекламу размещать. Анонимность — это первый признак продажности, в широком смысле этого слова».

В Telegram глава правозащитной группы «Агора» Павел Чиков пишет, как сказано в описании канала, «обо всех негативных трендах и победах над ними». Это не преувеличение: вместе с другими правозащитниками «Агора» приложила немало усилий для декриминализации 282-й статьи УК РФ «за репосты» и помощи тем, кто от нее пострадал. Также в канале Чиков пишет о попытках властей ограничить свободу в интернете, о борьбе с превышающими свои полномочия чиновниками и коррупционерами.

«Telegram — это новое медиапространство. Оно формируется на наших глазах, понятно, что его можно использовать как во благо, так и во вред общественным интересам», — заявил Чиков в интервью DW. Почему прокремлевские каналы так быстро распространились в Telegram? Чиков считает, что дело в ресурсах: «Telegram возник тогда, когда российские власти уже научились методам пропаганды и производству фейковых новостей. Поэтому технологии, отработанные Вконтакте и Twitter, перекочевали и сюда. Наличие ресурсов, людских, финансовых, временных, обеспечивает эффективность использования любой площадки».

Журналист Сергей Смирнов уже несколько лет возглавляет «Медиазону» — одну из самых успешных редакций в России, пишущую о судебных и правоохранительных органах, пенитенциарной системе, а также различных проявлениях преследования российских граждан за их политические взгляды. Обо всем этом, а также о громких судебных делах, вроде дела «Нового величия», «Банды ГТА» и сенатора Арашукова, можно узнать и из канала Смирнова.

Бывший коллега Смирнова по «Русской планете» Павел Пряников увлекательно рассказывает об истории и социологии, при этом — в контексте актуальных событий. Небанальный взгляд на происходящее в России и мире — в канале «Толкователь».

Классическая и непредвзятая политическая аналитика от экспертов Центра политических технологий имени Игоря Бунина. Канал будет интересен тем, кто хочет глубоко разбираться в российских и международных политических играх. «Аудитория Bunin & Co — это те люди, которым нужна именно экспертная информация. Мы никогда не гнались за объемом, но гнались за качеством, это премиальный сегмент: политики, бизнес, СМИ, научное сообщество и продвинутое студенчество», — заявил в интервью DW ведущий эксперт Центра Роман Ларионов.

Эксперт считает главным преимуществом Telegram возможность напрямую общаться с целевой аудиторией: «Telegram позволяет нам доносить наше видение, минуя посредников в лице СМИ или соцсетей, и делать это оперативно».

Хотите узнать, что происходит в политике соседних с Россией стран? Об актуальных событиях в Казахстане рассказывает автор самого популярного политического канала страны, политолог Талгат Калиев. Telegram в последнее время также набирает популярность в Казахстане, правда, местные власти не столь активны в мессенджере, как в России, считает Калиев.

«Аналогов «фабрики троллей» в Казахстане нет. Я не встречал «коробок из под ксероксов», работа с медиа или соцсетями осуществляется через легальные бюджеты», — заявил Калиев в интервью DW. Он уверен, что в целом в Казахстане сейчас стало больше политических свобод, чем в России: «До истории с Крымом можно было говорить о большем либерализме в России. Сейчас ситуация зеркально изменилась. В России доминирующее положение занимает пропаганда и жесткое модерирование медийного пространства. В Казахстане, напротив, в последние годы отмечается смягчение правил игры на медийном рынке».

Telegram становится все популярнее и в Беларуси, о чем свидетельствует и многотысячная аудитория канала NEXTA. Его автор, блогер Степан, с юмором рассказывает о событиях в республике с акцентом на проступки чиновников и новости, которые не покажут по государственному телевидению.

В отличие от России, местная власть почти никак не проявляет себя в мессенджере, отметил Степан в интервью DW: «Власти не проявляют никакой активности. Хотя в последнее время Лукашенко все чаще говорит об информационной безопасности, скорее всего, тут имеется в виду умение противостоять российским каналам, которые очень активно взялись за Беларусь».

В отношении самого Степана белорусские правоохранительные органы проводили проверку, пытаясь выяснить порочат ли его действия президента страны. У родителей Степана в Минске прошли обыски. Дело не было возбуждено. Степан находится в Польше, где он учится в университете.

Последние два канала из нашей подборки являются анонимными. Но это, скорее, исключение из правила о том, что к анонимным каналам стоит относиться с опаской. «Протесты в мире» рассказывает об актуальных протестных горячих точках на всей планете. В последнее время он, например, заполнен фотографиями и видео из Венесуэлы, охваченной политическим кризисом.

Канал получил популярность в Telegram благодаря коротким расследованиям на основе открытых данных из интернета, OSINT — сокращение от open-source intelligence. Канал рассказывает, сколько миллионов тратит «Аэрофлот» на мониторинг соцсетей, как мэрия Москвы готовится разгонять митинги в 2019 году при помощи казаков, на каком автомобиле ездит телеведущий Дмитрий Киселев и на какой самолете летает патриарх Кирилл.

DW вы тоже можете найти в Telegram. Там мы нечасто пишем о политике, зато рассказываем о немецком обществе и жизни в Германии. Менталитет и стереотипы, технологии будущего и решения настоящего, полезное о работе и учебе, советы тем, кто приехал в Германию, — читайте нас здесь

Подписывайтесь на наши каналы о России, Германии и Европе в | Twitter | Facebook | Youtube

Блокировка Telegram: что дальше?

To view this video please enable JavaScript, and consider upgrading to a web browser that supports HTML5 video

Какой канал ведет tiana m в телеграме

Не те щоб геть усі кинулися читати новини. Телеграм, як і вайбер, стали нашим заспокійливим. Поки Арестович заспокоював, що війна не триватиме довго, повідомлення в месенджерах інформували, що члени сімʼї, друзі та колеги в безпеці.

Але й без новин не обійшлося. Від початку війни телеграм почав якщо не замінювати, то принаймні доповнювати “класичну” новинну стрічку. Його основна перевага (порівняно з фейсбуком чи твіттером) — користувач сам (а не алгоритми) обирає, що читати. А це означає, що можна отримувати повідомлення в хронологічному порядку й від єдиного джерела за один раз. Читати лише новини та, наприклад, у перші місяці війни відписатися від каналів з мемами. А також легко налаштовувати сповіщення. (Чи варто нагадувати, що від самого початку в багатьох містах про повітряну тривогу інформували саме в телеграм-каналах? І лише потім зʼявилися сайти й мобільний додаток.)

До того ж у телеграмі швидко почали зʼявлятися урядові канали, які й досі інформують населення про перебіг подій і спростовують фейки російської дезінформації. А з ними за увагу українців конкурують новинні телеграм-канали. І, мушу визнати, доволі успішно.

Загалом постійний перегляд новин під час війни не тільки втілив бажання відчути ілюзорний контроль за ситуацією, а й прагнення вижити. Ми хочемо не лише прогнозів щодо швидкого закінчення війни. Ми бажаємо знати буквально все, що відбувається: у нашому місті та області, а також у місті неподалік місця, куди переїхали батьки; хочемо знати, як близько ЗСУ просунулися до Херсона (бажання визволити який стало майже синонімом початку масштабної перемоги в цій війні).

І прагнемо отримувати інформацію так швидко, що «класична» журналістика нас аж ніяк не задовольняє — бо коли сидимо годину в коридорі чи (в ідеалі) в бомбосховищі під час повітряної тривоги, то просто хочемо знати, що там, за безпечними стінами, відбувається?

І тут ми повертаємося до Трухи. Бо саме там (і на десятках схожих каналів) можна якнайшвидше дізнатися, що наш тернопільський коридор залишається більш-менш безпечним місцем. Бо перші вибухи 5 хв тому пролунали в іншій області. А отже ми (поки що) тут у безпеці.

Загалом канали, що експлуатують контент своїх підписників, отримали значну перевагу над телеграм-каналами «класичних» медіа, які й далі покладаються на професійних журналістів і надійні джерела.

Що більше в каналу відданих підписників, готових у бот надіслати своє відео, то більше оригінального контенту. Що більше оригінального контенту, то більше підписників. Та тільки не завжди контент від підписників надійний і правдивий. І саме тут починаються проблеми.

«Дэйли Мэйлу больше не верим ��»

29 квітня на каналі Труха було опубліковано пост: «Путин готовит важное заявление на 9 мая об объявлении массовой мобилизации населения ради решающего удара по Украине — The Daily Mail со ссылкой на министра обороны Великобритании».

Уже через 20 хв у стрічці зʼявилося уточнення, що це лише здогадки, а точної інформації поки що немає.

Помилки й уточнення бувають у всіх, скажете ви. Але тут є два нюанси.

Перший — уже через пʼять днів The Daily Mail знов стають для Трухи джерелом для чергового маніпулятивного вкиду (хоча ж пообіцяли йому більше не вірити). Цього разу — з прогнозом можливого використання Росією ядерної зброї («Президент рф посылает сигнал Западу о серьезности своих намерений по применению ядерного оружия — The Daily Mail«).

Другий — цей кейс став лише початком для дослідження виправлень і редагувань, що відбувалися на каналі після трьох літер «UPD» (так в інтернеті прийнято позначати оновлення інформації, походить від англійського слова «update»). І переходячи від посту до посту, на думку дедалі частіше спадало, що Труха неодноразово ставала в пригоді російським дезінформаторам.

Російські (?) фейки та погоня за унікальним контентом

19 травня на одному з російських телеграм-каналів, що постійно заперечує російські воєнні злочини й намагається за допомогою псевдофактчекінгу дискредитувати українське інформаційне поле (більше про нього читайте в дослідженні ІМІ), зʼявився пост про український фейк. Супроводжували його скріни з постами з кількох новинних каналів, на всіх — відео з водяним знаком Трухи. У тексті звернули увагу, що відео роботи української артилерії, яке там поширили в травні, насправді датовано 2014 роком.

І цього разу російські псевдофактчекери виявилися правими — відео справді старе. Про що зʼявився підпис під оригінальним постом самої Трухи:

«UPD: как мы выяснили, видео ещё 2014 года. Уже тогда ВСУ красиво работали ��»

Уже наступного дня зʼявився інший кейс — протест пожежників в окупованому Енергодарі. Щоправда, в оригінальному відео, наявному в мережі, зрозуміло лише те, що пожежники вишикувалися на площі, а потім почали різко збиратися й іти після того, як до них підійшла група російських військових. Більше відео- та фотодоказів немає. І тільки Труха (всюди, де було опубліковано це відео, є її водяний знак) публікує пост із характерним відео:

«Жёсткий разгон митинга пожарных и медиков в Энергодаре. Рашисты во временно оккупированном городе разогнали людей, которые вышли на протест из-за того, что оккупанты похитили начальника пожарной части Виталия Трояна«.

Як уже можна здогадатися, згодом під оригінальним постом зʼявилася приписка:

«UPD: Данное видео снято в Греции полгода назад и к событиям в Энергодаре отношения не имеет. Приносим свои извинения нашим подписчикам«.

А цей фейк задоволено розвінчав той самий російський телеграм-канал.

І хоча ми підозрюємо, що протест (і його розгін) дійсно могли відбутися, проте російський аргумент про український фейк видається не менш переконливим: адже хтось цілеспрямовано взяв старе відео, наклав на нього українську звукову доріжку й використав як аргумент проти російських окупантів. Чи насправді проти України?

Таких кейсів можна назбирати чимало. Фейкова заява «белорусских спецназовцев, которые отказываются воевать против Украины», відео з роботою ЗСУ 8-річної давності, пожежа в Москві, що відбулась у 2017 році. До речі, “випадкові” фейки про російські проблеми та фейли можна навіть виділити в окрему категорію. Адже маючи на меті висміювати й дискредитувати росіян, Труха неодноразово допомагала російським фейкоробам мати вигляд справжніх фактчекерів — звертаючи увагу, що відео з заваленим танком старе, а ураган із відео насправді відбувався у США, а не в Росії.

Та тільки немає єдиного розуміння того, що можна вважати смішним. Для “новинарів” Трухи, наприклад, нормально сміятися з “казусів” Байдена. Саме тому одразу після поста з інформацією про загиблих унаслідок ракетного удару по Вінниці можна побачити, як “Для большей крутости Байден применил походку Робокопа”. А після фотографій танків, які Україні передали Польша та Чехія, – російський фейк про те, що Байден неправильно одягнув медаль. І хоча, на відміну від Страни (яка вслід за російською пропагандою постійно інформує читачів про всі реальні й вигадані проблеми президента США), Труха визнала, що відео фейкове, проте зробила це, знов лише відредагувавши вже опублікований пост. І 12500 смайликів-реакцій, що символізують сміх підписників Трухи, нікуди не зникли.

Анонімність не є перевагою. Як і відсутність редакторської політики

Варто ще дещо пояснити. Труха (як і десятки, а то й сотні менш популярних схожих каналів) фактично залишається анонімним неперевіреним джерелом інформації. Таким, що аж ніяк не описує своїх правил, джерел фінансування та редакторську політику.

Поки медійники дискутують про допустимість публікувати інформацію на основі анонімних джерел, канали на зразок Трухи просто репостять контент від сотень анонімних підписників. Що вже казати про журналістські стандарти.

Труха була серед тих телеграм-каналів, що підхопили й поширили (і досі не видалили) відеоінтервʼю з мамою загиблої дівчинки з Вінниці (про всяк випадок уточню, що це інтервʼю вслід за всім професійним медіасередовищем засудила Комісія з журналістської етики). Навіть попри те, що вони самі незадовго до цього писали, що лікарі не рекомендували казати пораненій матері про смерть її доньки.

Труха – серед тих каналів, де ви не побачите посилання на першоджерело. У своєму першому авторському блозі на Medium засновник Трухи описує, що на початку розвитку каналу вони нерідко “позичали” (в оригінальному англомовному тексті – “borrowed”) контент з інших каналів і медіа – адже всі так роблять (примітка: не всі). І хоч автор розповідає, що з часом підхід змінився, ми можемо впевнитися, що насправді ні. І на інтервʼю з Іриною Дмітрієвою (мамою загиблої дівчинки) немає жодної інформації про походження відео. Як і на сотнях, навіть тисячах, інших дописів.

А якщо інформація про джерело й присутня, нерідко можна побачити порушення повноти посилання. З легкої руки контентмейкерів Трухи, джерелом (до речі, фейкового) фото Антонівського мосту стає Андрій Цаплієнко. Але про те, що сам Андрій це фото вже видалив, а раніше акцентував, що досі не впевнений у його справжності, у Трухи не прочитаєш.

У пошуках позитивних висновків

Особисто мені важко мовчати й не критикувати телеграм-канал, на якому вслід за деталями про обстріл Миколаєва йде відео з “плотскими утехами” в Києві. А до інформації про російський обстріл Авдіївки додають коментар “Подгорела-то жопка за Антоновский мост? ��”. І за 40 хв від моменту публікації цей пост переглядають 250 тис. людей.

Хочеться вірити, що як мінімум половина з них цей коментар не дочитала чи хоча б сприйняла як недоречний.

Хочеться вірити, що успіх Трухи тимчасовий та зумовлений попитом на оригінальний оперативний контент, а не стилем подачі інформації.

Хочеться вірити, що поодинокі фейки (а в умовах понад 100 постів на день вони справді становлять мізерний відсоток) знаходять своє спростування й не залишають емоційних відбитків у тих, хто прогортав цей пост ще до його редагування й уточнення.

Хочеться вірити, що українці вже навчилися фільтрувати інформацію та вміють розрізняти надійні й ненадійні джерела. Принаймні за даними того самого Kantar Україна, офіційні телеграм-канали в березні цього року були популярнішими за новинні телеграм-канали, як-от та сама Труха (принаймні якщо ми віримо в точність самозаповнених анкет і вміння респондентів розрізняти ці два типи).

Проте наше завдання – й далі нагадувати, що не всі джерела інформації є надійними, наполягати на важливості журналістських стандартів і редакційних політик, а також пропонувати українцям якісну журналістику як гідну альтернативу інформаційним сміттяркам.

ОНОВЛЕНО 2.08.22: Вже наступного дня після публікації цієї статті Труха опублікувала відео авторства «РИА Новости» з оригінальною аудіодоріжкою, де на фоні розмірковують про те, скільки ще ЗСУ можуть випустити ракет. Чи варто шукати ще причини нарешті припинити читати Труху та подібні до неї телеграм-сміттярки?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *